Боєць 23 ОМБр Мажор: «Ховатися вдома - це сором»
Боєць 23-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ Роман Озерянко з позивним «Мажор» родом із села Зміївка на Херсонщині. До війни працював у Національному природному парку. Його життя різко змінилося після окупації: через службу батька в ДШВ росіяни прийшли з обшуками саме до нього. Забрали, кинули «в яму» на три доби, погрожували, знущалися. Зрештою відпустили, забравши український паспорт. Єдиним порятунком став друг-волонтер, який непомітно вивіз його у кузові машини через блокпости до Кривого Рогу.
Одразу після втечі він прийшов у військкомат — мав сильне бажання помститися росіянам за пережите. У 23 ОМБр служив у розвідці, а згодом перейшов до ПТРК. Каже, що попри ризики робота йому подобається. Він багато бачив в окупації: побиття цивільних, катування військових, безкарність та страх, який росіяни сіють, прикриваючись пропагандистськими штампами.
Перший бойовий вихід запам’ятався близьким боєм: двоє росіян проривалися вперед, одного довелося ліквідувати, інший здався. Полонений виявився 23-річним строковиком, якого обманом кинули на передок. Мажор каже, що серед окупантів таких багато — деморалізованих, наляканих, але все одно небезпечних.
Як командир роти він тепер відповідає за людей. Мотивація для нього проста й особиста: доля мами, трьох сестер, племінників. Роман воює, щоб ніколи не повторилися злочини, які світ побачив у Бучі. «Я дорослий мужик. Ховатися вдома не буду» — каже боєць.
Боротьба триває!
Долучайтеся до 23 ОМБр!
073 002 30 23
#Сухопутні_війська #23ОМБр #ЗСУ #ПТРК #РазомДоПеремоги #прості_люди_непроста_робота #ТвояУчастьВажлива
